Мумбаї. Перше знайомство з Індією.

Ніколи не судіть країну по аеропорту, а то випадково Індію з Арабськими Еміратами переплутаєте. Просто уявіть – Ви покидаєте літак, близько 500 метрів йдете в коридорі по червоному килиму, де паралельно курсує автомобіль, який може підвезти Вас цих 500 метрів, далі, після проходження паспортного контролю, Ви зразу ж попадаєте в величезний дюті-фрі магазин, масштаби якого навіть дивують  європейців,хоча, здається – як же Індія може здивувати європейців в плані розкоші? В холі аеропорту стоїть шикарний фонтан, шикарні туалети, безкоштовні зарядні пристрої для телефонів і безкоштовний wi-fi. Скільки ми не літали, але цей аеропорт вперше нас здивував!

Але все стає на свої місця, як тільки Ви покинете аеропорт – все стає на свої місця. Десятки таксистів та водіїв тук-туків зразу ж обступають Вас і думають як ж розвести Вас. Ви проходите до зупинки рейсового автобуса, який за пару рупій підкине Вас до зупинки потяга, яким Ви доїдете до центра міста. Сідаєте, чекаєте автобус. Тут інший індус каже, що теж чекає цей автобус і скаже Вам, коли він приїде. За 30 хв, ігноруючи всі автобуси він скаже – автобус не курсує, але тут є *вері чіп таксі*, сідай. У цьому суть більшості індусів – ввійти тобі в довіру і в кінці-кінців розвести. І якщо зараз Ви вийшли переможцем, то наступного разу Ви обов’язково станете жертвою.

Заходиш в автобус. Точніше забігаєш, так як автобуси тут без дверей і почати рух поки пасажири заходять в автобус чи покидають його – це норма. Вже менше ,чим за кілометр замість розкішного аеропорту ти бачиш перед собою руїни, у яких живуть люди.

Зупинка. Ледве знаходиш де купити квиток на потяг і де самі платформи. 10 рупій ( 3,3 грн) за 20 кілометрів – де ще таку халяву Ви знайдете? Потяг теж без дверей, зате з окремими вагонами для жінок.

За годину ти виходиш в одному з найкрасивіших вокзалів світу, спадщина ЮНЕСКО, Вікторія Термінал.

Судячи по карті, твій готель знаходиться всього за півкілометра від вокзалу. 10 хвилин ходьби. Згадуєш що ти в Індії і спокійно множиш час на 2. Нумерація будинків, вказівні таблички? Ні, не чули. Транспортний рух? Краще раз подивитись, чим сто раз прочитати.

В результаті ти знаходиш свій готель. Ну як сказати готель – в Європі хостели на дві голови вищі. Заповнюєш величезний бланк і дивуєшся, як же вони твій ріст та вагу не поміряли. Завалюєшся в свій номер за пару баксів і просто на пару годин відключаєшся. І це лише після перших трьох годин в Індії.

Після того, як перше випробовування пройдено – можна починати насолоджуватись містом. Так-так,насолоджуватись його сміттям, його міксом солодких запахів ароматних паличок та коров’ячих *ліпьошок*, його жебраками, диваками і його дешевизною. Коли в Європі проїзд коштує від 2х Євро, то тут 2 Євро буде достатньо, щоб наїстись на двох від душі і ще залишиться 5 рупій, щоб взяти участь в атракціоні “Погодуй коровку з рук”.

Ворота Індії – серце Мумбаї,напевне,для самих індусів це місце має більше значення, чим для українців Майдан Незалежності. Правда розслабитись білій людині тут не вийде. Десятки бажаючих будуть просити зробити фото з тобою, і якби за кожне фото тобі давали б доллар, то вже за рік-другий можна було ганяти по дорогах України на Мазераті.

Краще уявити себе в ролі Джеймса Бонда і незамітно пройти на тій ж самій площі до паромів, які відправляються на острів Елефанта. Прекрасніша природа, прекрасніші печери, десятки мавпочок на всьому острові дозволять відпочити Вам від індійського шуму . Що ж тут говорити, якшо весь острів внесений в спадщину Юнеско. Пароми відправляються від Воріт Індії з 9 ранку до 2 години дня в бік острову і коштує 2,5 доллари в два боки + вхід на самі печери коштує в районі 4-5 доллари.

І взагалі,в Мумбаях безліч місць, де можна відпочити від індійської реальності, наприклад Sanjay Gandhi National Park. Всього пару хвилин від  станції Bolivari і Ви потрапляєте в парк з унікальною, навіть для Індії природою. Сюди приходять сім’ями просто щоб відпочити, зіграти крикет чи посидіти біля озера. В парку є безліч пропозицій – і сафарі, і катання на потязі чи катамарані, цни не перевищують 2 доллари.

Інший непоганий парк знаходиться в пару км від центра міста – Hanging Gardens . Не любите смажитись під сонцем? Ласкаво просимо в музей Принца Уельського. Не забудьте взяти з собою студентський квиток будь-якого зразку і ціна магічним образом з 5$ конвертується в 1$ 🙂

З Вай-Фаєм тут катастрофа – його не те, що в вільному доступі немає, ми його і в кафешках не знайшли. Хоча ні, була одна піцерія, але його якість і ціни в тій ж піцерії розчарували нас. Тому зразу ж купуйте місцеву сім-карту з 3G інтернетом.

Коротко про те, як це зробили ми :

1) Найшли будку на вулиці, яка продавала сім-карти.

2) Вибрали необхідну сім-карту ( оператор Vodafone, 1GB 3G інтернету, 280 рупій ціна).

3) Заповнили великий бланк у якому вказали де живемо, проксерили наші візи + взяли фото ( нам повезло , зразу ж біля цієї будки був фото салон).

4) Отримали сімку на  руки, за 24 хвилини зателефонували до оператора, ще раз назвали де живемо і паспортні дані – карта активована!

На рахунок супермаркетів – ми знайшли всього один, навпроти кінотеатру Regal, який знаходиться у самому центрі міста,біля музею Принца Вельського.

Їжа і алкоголь.  Якщо після Мумбай вас чекає Гоа, то варто трохи потерпіти, так як ціни там на порядок нижчі.  Пиво в Мумбаях обійдеться в районі 200 рупій за 0,33-0.5л. Ром “Old Monk” – 40 рупій за 50 гр.

В ресторані ми замовили рис + місцевий хліб + курятину та баранину. Все це обійшлось в 500 рупій, проте нам було несмачно, надзвичайно гостро,навіть для Індії.

Ми б радили їсти вуличну їжу – дуже дешево,дуже смачно. Можливо, виглядає не дуже гігієнічно, але з нами нічого не сталось, а наш хост -бізнесмен завжди так харчується 🙂 Просто вибирайте місця, де велике скупчення людей.

ГОЛОВНЕ – не забудьте завантажити на Ваш телефон ( якщо він на ОС Android) програму громадського транспорту в Мумбаях – без неї рух автобусами по цьому мегаполісі буде практично неможливим. Посилання – КЛІК.

Писати про індусів,їхню культуру,їжу можна в декількох томах і все одно цього буде мало. Як ж в словах можна описати смак їжі, який одночасно може бути і надзвичайно гострим і надзвичайно солодким? Щоб Ви краще зрозуміли, приготуйте собі вдома “лимонад” з петрушки – для індусів це норма.  Думаю, про їжу достатньо.

Люди настільки різні, як погода у Львові. Мабуть, найкращий вихід – максимально закрити себе від підозрілих людей на вулиці з підозрілою чи бідною зовнішністю. Ні, ми не судимо людей по одязі і т.д, але доводилось зустрічатись з різними людьми, один з них всіма методами намагався затягнути нас в туристичну компанію, іншому вдалось нас розвести на обід. Писати про ці ситуації довго і нудно, просто запам’ятайте – не довіряйте людям, які приділяють Вам занадто багато своєї уваги. Хочемо подякувати парочці похилого віку які допомогли нам знайти дім нашого хоста та нашому хосту Сюрілу, які не дали нам розчаруватись в індійській нації.

Мумбаї зустріли нас розкішним аеропортом,Мумбаї дали відчути нам Індію, Мумбаї відкрили для нас найкращу вуличну їжу у світі, показали як живуть індійські багачі і як живе індійська біднота. Якби наш літак до/з Індії прилетів не в Мумбаї, а в інше місто, нашої ноги ніколи б тут не було. Тому залишається лише дякувати долі, яка дала нам можливість познайомитись  з містом, більшість яких знають через фільм “Мільйонер з нетрів” .


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнавайтесь усі новини:
Корисні посилання: