Eurotrip. Озеро Балатон, Любляна, Венеція, Флоренція

Ще пару місяців тому ми мріяли відвідати Рим і Барселону, моніторили бюджетні квитки з Польщі і зазнавали невдач – або ціни не підходили, або дати. Але якщо ти чогось дуже сильно хочеш – ти неодмінно це отримаєш. В кінці травня з’являється автобусний рейс Кельн-Барселона від перевізника Megabus, ми моментально купуємо квитки Берлін-Кельн-Барселона і назад, в сумі заплативши 8 Євро за двох. А в середині червня Megabus відкриває маршрути по Італії – ціни стартують від 1 Євро. Без жодних вагань, ми складаємо маршрут по всій Італії, включаючи у нього такий омріянний Рим. Починаємо з Венеції і закінчуємо Вероною, а з Верони лише 400 км до Мюнхена, а далі за 1 Євро квиток до Берліна, і потім, як писали вище – столиця Каталонії. Якщо розписати маршрут то він виглядав так: Львів- озеро Балатон – Любляна – Венеція – Флоренція – Чінква Терре – Рим – Неаполь – Турин – Верона – Інсбрук – Мюнхен – Берлін – Кельн – Барселона. 14 об’єктів, 30 днів – справжній Євротур.

“Розжовувати” кожну деталь, кожну історію і пригоду з цієї подорожі просто неможливо – стільки всього трапилось за цей час, та і об’єктивно кажучи, особливої користі це не принесе. Тому ми підемо іншим шляхом – коротко напишемо про кожне місто, яке ми відвідали, де жити/харчуватись/куди піти/як зекономити/ і т.д.

 

Озеро Балатон

Передісторія. Наш попередній маршрут не включав у себе це місце, так як ми планували за день дістатись в Любляну ( що було нашою помилкою), провести день в Любляні і виділити 1 день на озеро Блед, але все змінилось. Приїхавши в 4 ранку потягом до Чопа, не дойшовши до кордону, звідки ми планували “стопити”, один водій сам зупинився перед нами і запропонував перевезти нас на угорську сторону. Досить оптимістичний початок, чи не так? На жаль, це єдиний раз, коли нам повезло у той день.

Далі понад годину ми лапали попутку в бік Будапешта. Піймали водія, який з сім’єю їхав в Ньірегіхазу. В нашій минулій подорожі до Будапешта ми також піймали авто до цього міста, але вийшли перед в’їздом у місто і потім без проблем потрапили в Будапешт. Цього разу ми попросили висадити нас на тій же точці, що й тоді, але водій “порадив” іншу точку – “Я вас висаджу в місті, там буде якраз пряма дорога на Будапешт”. Знали б ми, яка це буде дорога на Будапешт – зразу б взяли квитки на потяг…

Те, що нм прийшлось пару км йти в бік виїзда з міста – дурниця. Найгірше те, що й стати не було де. Йде міська дорога, перехрестя, після перехрестя – автобан. Відповідно, найкращим рішенням було встати перед перехрестям, що ми і зробили. Проблема була в тому, що після того перехрестя багато авто звертали, їхав громадський транспорт і т.д. Одним словом, там стопити, це було те саме, як стопити з Львова біля АС-2 на Київ 🙂

4 години – ніхто не зупинився. На годиннику вже 13:00, а ми планували ввечері бути в Любляні. Вихід залишився один – потяг. Тут то і пригодився ISIC – ціна потяга Ньірегіхаза-Будапешт була 15 Євро, з ISICом – 8. Опустимо усы нюанси як ми добирались на виїзд з Будапешта, факт той, що о 17:00 ми лише намалювали табличку “Ljubljana”. Після безрезультативних 30 хв стало зрозуміло, що сьогодні в Люблану не потрапимо, вирішили викинути табличку і просто стопити з піднятим пальцем вверх. І вже за 5 хв зупиняється чувак, який їде на озеро Балатон. Враховуючи те, що озеро знаходиться за пару км від тої траси, яка веде до Любляни, можна відпочити та поставити намет це здавалось ідеальним рішенням, тому ми і прийняли переночувати біля цього озера, про що потім пожаліли, але про це згодом.

Де зупинитись. Ми жили у кемпінговому містечку у Фоньоді. Кемпінгове містечко – найкраще рішення для тих, хто хоче подорожувати бюджетно. Всього за 10 євро за двох ми отримали місце під намет, душ, wi-fi – більше нам нічого не було потрібним. На території містечка є кафе, бар, можна приїхати на каравані ( звісно, ціна розміщення буде іншою) чи на простому авто. Єдиний мінус Фоньоду – мало молоді, розваг і т.д. Місце більше призначене для спокійного відпочинку, якщо Ви надаєте перевагу більш активному відпочинку, тоді Вам варто їхати на Шіофок, тільки зверніть увагу, що ціни там вищі – місце під намет в кемпінгу починалось від 15 Євро за ніч.

Враження. “Угорське море” вражає своїми розмірами, ви тільки вдумайтесь – його протяжність як відстань від Львова до Перемишля. Вода чистенька, дно приємне для ніг, перехід з мілини до глибини плавний – умови для купання чудові. Не дивно, що озеро користується шаленою популярністю серед угорців як “відпочинок на вихідний день”. Самі ж угорці на більш тривалий відпочинок їдуть в Хорватію і далі, причин тут багато – інфраструктура на Балатоні досить непогано розвинута, але не зрівняється з інфраструктурою пляжів тої ж Хорватії чи Італії. Більшість відпочиваючих, яких ми зустріли були або сім’ї з дітьми, або люди пенсійного віку, які приїхади на власних авто чи караванах/кемперах. Грубо кажучи, Балатон – місце, яке варто відвідати, але на якому довго не затримаєшся. Звісно, це лише суб’єктивна думка, яка у нас сформувалась після Фоньоду, можливо, на Шіофоку все по-іншому.

Любляна

Передісторія. Якби в 16:00 у нас запитали, чи не хочемо ми вернутись в минулий день і замість ночі на Балатоні провести ніч десь на заправці на трасі до Любляни – ми б без вагань вибрали другий варіант. В 10 ранку ми вийшли на дорогу і лише в 16:10 сіли в авто, яке їхало в бік, увага, НЕ Словенії, а Хорватії! Справа була в тому, що ми стояли перед виїздом на автобан з 11 години, за весь цей час зупинилось понад десять авто, але всі їхали в бік Будапешта, а нам потрібно було їхати в бік Словенії. Пройшовши потім трохи далі ми побачили у чому проблема – з десяти авто, які їхали по цій трасі, лише одне звертало в бік Словенії, а інші – продовжували рухатись в бік Будапешта. Нашим нереальним щастям було те, що близько 14:00 до нас приєднався автостопер з Німеччини, який рухався в Хорватію на море, а о 16:10 зупинився водій, який погодився взяти нас трьох, хоч і їхав він в бік хорватського кордону, у нас не було вибору. Так як фінальною точкою була Італія ми вирішили їхати через Хорватію, а що робити? Не стояти ж вічно на мертвій точці. Висадили нас під самим кордоном, пройшли його ногами, отримали штамп про виїзд з Шенгена і про в’їзд в Хорватію і почали стопити по той бік кордону. Довго чекати не прийшлось – нас підібрав далекобійник, це був наш перший досвід 🙂 На жаль, він міг взяти лише нас двох, тому прийшлось попрощатись з Феліксом. Водій їхав до Загреба, але тут стався цікавий конфуз – водій не розумів ні англійську, ні російську ( сам він був з Боснії), але якимось чином зрозумів з наших слів, що нам треба в Любляну і провіз нас через весь Загреб і залишив перед хорватсько-словенським кордоном. Повезло неймовірно, а ще за 10 хвилин нам повезло другий раз –ми просто сіли відпочити біля кордона, як до нас під’їзджає жінка і запрошує до себе в авто! Вже в авто ми дізнались, що вона не їде в Любляну, лише буде проїзджати в 10 км від Любляни і висадить нас на якійсь заправці, де нас забере наш каучсерфер – так і сталось 🙂

 

Враження. Завжди, коли не очікуєш нічого особливого від міста воно тебе вразить. В наших планах Любляна для нас була містом “для галочки”, а виявилось, що це нічим не гірше місто від різних розкручених туристичних дестинацій. Для нас це місто було на рівні Будапешта та Відня. Центр міста, як це б банально не звучало, “європейський” – охайний, чистий, з красивою архітектурою. Радимо Вам відвідати Free Walking Tour – тут дуже хороші екскурсоводи, за 2 години побачите все найцікавіше в центрі міста і дізнаєтесь багато нового. Але найбільше нас вразило два інші об’єкти:

  • Музей Автостопу. Знаходиться практично в самому центрі, його власник – автостопер, який за 31 рік проїхав 345 00 кілометрів. Це більше, чим 8 разів перетнути Землю по екватору. В музеї можна зіграти різні ігри – вгадай країну по листівці чи побудуй маршрут з Португалії в Фінляндію. “Власник” не відпустить Вас, поки не розкаже Вам всі свої історії, ну, або якщо не знайде іншу “жертву” 🙂

 

 

  • Metelkova. Цей арт-простір ми знайшли чисто випадково, хоча місце одне з must see в Любляні. Колись тут була в’язниця, зараз це місце “захопила” творча молодь. Таку “архітектуру” як тут Ви не знайдете ніде, просто дивіться фото нижче.

Висновок. Любляна однозначно рекомендована нами для відвідування. 1 дня буде достатньо, щоб повністю насолодитись цим містом. Ціни середньоєвропейські, дорожче чим у Польщі чи Чехії, близькі до італійських.

 

Венеція

Передісторія. Тут нам повезло. Наш каучсерфер завіз нас на хорошу точку для стопу, за годину ми піймали авто в Італію, яке не доїзджало 80 км до Венеції. Ці 80 км ми подолали потягом. Тут пункт “Передісторія” закінчується, так як по всій Італії ми пересувались Megabus’ом 🙂

 

Де зупинитись. Ціни на проживання в Венеції неймовірні. Якщо Ви з тих, хто не любить переплачувати, зупиняйтесь в Местре – один з районів Венеції, який розміщений на материковій Італії. Проблем з добиранням до Венеції не буде – лише одна зупинка потягом і Ви у самому центрі міста. Якщо ж Ви бекпекер і не готові платити за житло, навіть не намагайтесь найти хоста по каучсерфінгу, можете зразу йти під вокзал Санта Лючія. Вночі під ним сплять як і бездомні, так і бекпекери. Тільки не забувайте, що в Італії високий рівень злочинності.

 

Як зекономити. Ціни не те, що в ресторанах, а в забігайлівках шалені – хот дог, тобто сосиска в булці 4 Євро. Але зовсім інша ситуація в супермаркетах, у центрі міста їх два – Coop I Conad. Ціни в них гуманні, хліб від 0.40 Євро, Макарони від 0,5 Євро, Гноккі від 1 Євро – загалом немає причин везти з собою рюкзак напівфабрикатів в Венецію.

Транспорт. Якщо не рахувати острів Бурано, усі об’єкти можна пройти ногами, але не забудьте завантажити хорошу мапу, наприклад Maps.Me. І ще варто додати, що в центрі як такого транспорта немає, але це вже інша справа, основне, що на транспорт в Венеції можна не тратитись 🙂

Вода. В Венеції безліч фонтанчиків з питною водою, немає потреби тратити гроші на покупку води в магазинах.

Wi-Fi. Ми були в липні 2015р і знайшли недалеко від вокзалу відкриту точку з хорошую швидкістю. Координати 45.442217 12.32343

 

Враження. Писати про особливі місця в Венеції немає сенсу – і без нас про це написали тисячі інших сайтів. Ці емоції, коли ти виходиш з вокзалу і вперше бачиш місто, нереально передати. Смішно чути, що Венеція піде під воду – та ніколи в житті! Враховуючи скільки грошей місто заробляє на туристах, навіть і якщо, чисто теоретично, воно і піде під місто, на зароблені гроші можна буду “збудувати ” десять таких Венецій 🙂 Місцями пройти просто неможливо, приходилось проштовхуватись.

Але менше з цим, місто красиве. Навіть не так, місто надзвичайно красиве. Навіть незважаючи на нереально велику кількість туристів і не зовсім приємний запах ( чесно кажучи, в інеті настільки перебільшена ця проблема, ми були при температурі +35 і особливих проблем не відчули) це місто обов’язково “Must Visit”. Думки в інеті розбігаються, одні радять просто “загубитись” між вузькими вуличками міста, інші невпинно доказують, що на площі Сан Марко/інший “must see” об’єкт години тануть незамітно, наша думка – Венеція фантастична з обох сторін, як з туристичної, так і не з туристичної, тому постарайтесь виділити на це місто трохи більше, ніж один день.

Флоренція.

Де зупинитись. Ціни на готелі і хостели в Італії неадекватні. В Флоренції ми за 2 ліжка в 10-місному і 22- місному номері заплатили, увага, 40 Євро! І це при тому, що бронювали їх в обід того ж дня. Тому особливих порад де зупинитись бюджетно не надамо, але якщо побачите в системах бронювання хостел Santa Monaca – бронюйте без вагань, нам сподобався.

Враження. Писати про те як зекономити, де харчуватись не можемо – лише 1 день був у нас на Флоренцію. І, без сумніву, це була наша найбільша помилка під час планування подорожі, один день для Флоренції – ніщо. Не повторюйте наших помилок. Мабуть, разом з Римом, це найгарніше місто в Італії. Перше, що кидається в очі – чистота. Вже о 2-й ночі місто починають ретельно чистити. Друге – “справжність” міста. Коли за плечима 20 міст, ти вже потрохи вчишся розбиратись де справжні міста, а де “фейкові”, прилизані для туристів, Флоренція ж яскравий приклад першого варіанту. Третє – вуличні музиканти. Нам пощастило побачити концерт шкільного симфонічного оркестра – це було ЩОСЬ. У нас за таке би здерли не одну сотню гривень. “Але ж симфонічний оркест явно не вулична музика скажете Ви)))) ” , окей, але і крім них ми зустріли не один гурт, який не співав, не грав, а дійсно давав концерти просто посеред вузьких вулиць чи мостів – тільки заради цього ми обов’язково коли-небудь повернемось в Флоренцію.

В центрі міста ми, відверто кажучи, загубились серед неймовірно красивої архітектури – а як ще могло б бути в місті Мікеланджело? Перед кожною мандрівникою ми складаємо свій “must-see list”, позначаємо об’єкти на карті і гуляємо від точки А від точки Б і т.д, в Флоренції нам це не знадобилось – як тільки ми потрапили в саму крайню точку центральної частини міста ми просто забули про мапу – наші ноги самі неслись між вузькими вулицями та розкішними площами Флоренції.

На наступний день ми піднялись на площу Мікеланджело, зробити це з переповненими 60-вими рюкзаками було важко, але результат перевершив усі наші сподівання – вид на місто, і, особливо, Санта-Марія-дель-Фьоре запам’ятається на усе життя.

Висновок: Одне з найкрасивіших, якщо не найкрасивіше місто Італії, а сама дорога по Тоскані чого варта, ми їхали з Венеції в Флоренцію, а потім з Флоренції в Рим і кайфували від видів, які нам відкривались з вікна, тому ще одна причина повернутись у Флоренцію – вивчити Тоскану.


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнавайтесь усі новини:
Корисні посилання: