Блог / Звіти з наших мандрівок

Двотижнева подорож по Кіпрі (частина 2)

Початок історії про нашу подорож читайте тут.

Нікосія

Перед зустріччю з нашим хостом було мінімальне хвилювання – в Ахмеда було 0 відгуків та статус “Not accepting guests” (він сам запросив нас).  Не хотілось б отримати відмову за пару годин до “заселення” чи потрапити до якогось дивака.

В результаті Ахмед виявився крутезним хостом, який зробив все для нашого комфорту. Він був дуже щедрим до нас, не образився на розбитий кальян і відмовився брати гроші від нас за це, ми дві ночі дивились фільми і затягували кальян, а зранку, коли ми прокинулись, побачили, що Ахмеда немає вдома, ключі для нас він залишив на столі та написав замітку на рахунок сніданку – і це ми його перші гості, неймовірна довірливість!

Зустріч з Ахметом – найкраще, що трапилось з нами у Нікосії. На другому місці – ще одна спонтанна зустріч з паном Сапуновим.  У нас були абсолютно протилежні маршрути, але чисто випадково ми зустрілись в центрі Нікосії і поділились своїми враженнями про Кіпр та його міста.   На третьому місці прапор Турецької Республіки Північний Кіпр, який видно з кіпрської частини Нікосії:

На четвертому – контраст між кіпрською частиною Нікосії та турецької і “перехід кордону”.

Отже, по порядку. Жили ми на окраїні кіпрської Нікосії, пішки йшли до центру міста – нічого цікавого не побачили, поки не дійшли до центральної шопінг-стріт  – Ledra Street. Впринципі, і ця вулиця не є чимось особливим, але на фоні Нікосії доволі непогане “живе” місце з безліччю кафе, ресторанів, фаст-фудів і бутіків.  В кінці цієї вулиці є “check-point” – пропускний пункт між Кіпром і Турецькою Республікою Північний Кіпр (ТРПК).

Жодних штампів/питань/віз тут не ставлять.  Просто перевіряють паспорт і дивляться на наявність штампу про прибуття на Кіпр.

Проходиш 100 метрів – і все по-іншому. Інші страви, інша валюта ( на Кіпрі Євро, на ТРПК турецькі ліри, які можна зняти зі своєї банк карти в банкоматі), інша культура. Ця частина виглядає цікавіше – турецький колорит нам завжди був до душі, так само, як і завжди приваблювала турецька кухня, турецькі ринки і мечеті ( як ззовні, так і зсередини). Звісно, північна частина Нікосії набагато бідніша – можна побачити багато “аварійних” будинків і бідного люду. Але при цьому це ніяк не відштовхує від себе, а лише притягує, контраст – це завжди цікаво.

Детально дослідити цю частину не вийшло, так як були обмежені в часі, але Нікосія те місто,  в яке не дуже й хочеться повертатись ще раз, побаченого нами було достатньо. Все таки, коли всі міста мають вихід до моря, хочеться більше часу проводити там, неподалік від пляжу, ніж у “кам’яних джунглях”.

Киренія.

По відгукам з інтернету, Киренія повинна б бути найкрасивішим містом Кіпру.

Важко дати однозначну відповідь, але в наш ТОП-3 Киренія ввійшла разом з Лімассолом і Фамагустою.

Вирішили сюди добиратись не стопом, а “маршруткою”  – ціна всього 1.25 Євро за 20 км. Зупинку знайти легко – просто з центру Нікосії йдіть за табличками “Shared taxi to Girne (Гірне – турецька назва Киренії)”.

Це портове місто, у сприятливу погоду можна побачити турецький берег. Туристів, на диво багато. Саме ж місто можна обійти за декілька годин, що ми і зробили.

Набережна, Киренійський замок – основні і єдині “must see” в Киренії. Негусто, але заїхати сюди однозначно варто і провести пару годин на красивому узбережжі з чистенькою блакитною водою.

А взагалі, приємно тут гуляти, затишно так, немає багатоповерхівок ( максимальна к-сть поверхів у будинках тут п’ять), знову ж чисто випадково зустрілись з паном Сапуновим – 4-а чисто випадкова і неймовірна зустріч на двох різних країнах.

На жаль, ми не знайшли хоста тут, тому були лише півдня ( чого достатньо для самого міста) і не мали часу для відвідин аббатства Беллапаіс – віддалене місце від міста, але по фото виглядає дуже круто, жаліємо, що не було можливості побачити це на власні очі.

Фамагуста

З Киренії у Фамагусту немає прямої дороги, але з стопом на Північному Кіпрі немає проблем – він там ідеальний. 2 хв – і з Киренії ми їдемо до кільцевої дороги Нікосії. Підібрав нас водій, який ні слова ні му-му на англійській, але пояснити свою думку про Путіна і Ердогана він спромігся.

Далі почали стопити до Фамагусти. Буквально за 15 хвилин зупинилось 7 авто, але усі їхали лише на дуже короткі дистанції і усі були розчаровані, що не в змозі допомогти нам.  І лише восьмий водій їхав у Фамагусту і підібрав нас, по дорозі взявши свою знайому – студентку з Зімбабве. Водій був справжнім турком – пригостив усіх пивом, підвіз нас у сам центр і, по кіпрській традиції, залишив візитку зі своїм номером – “У випадку будь-яких проблем – телефонуйте”.

Фамагуста відома своїм “містом-привидом” Вароша. До турецького вторгнення це було популярним туристичним місцем з одним з найкращих пляжів Європи.

В 1970-их роках Фамагуста була основним туристичним містом на Кіпрі, у цей час стрімко будувались готелі, ресторани та нічні клуби, сюди приїзджали зірки світового масштабу.

20 липня 1974 році турецька армія вторглася на Кіпр у відповідь на політичний переворот в країні, а 15 серпня того ж року турки зайняли Фамагусту. В результаті цих дій країна виявилася розколотою на дві частини: грецьку і турецьку. Проживавші в Вароші кіпріоти- греки були евакуйовані і з тих пір повернення їм туди заборонено. Також був заборонений вхід в район для журналістів.

Причиною, по якій Вароша залишається закинутою територією, є резолюція 550 Ради безпеки Служба ООН, прийнята в травні 1984 р У цій резолюції, зокрема, стверджується: “. Спроби заселення будь-якій частині кварталу Вароша будь-ким, крім її жителів, неприпустимі”.

Оскільки ніяких ремонтів за весь цей час там не проводилося, все будівлі поступово руйнуються. Природа поступово знову відвойовує свої території, так як метал іржавіє, а численні дерева та інші рослини заповнюють його вулиці. Шведський журналіст Ян Олаф Бенгтсон, який відвідав шведський батальйон миротворчих сил ООН, і побачив закритий район, назвав його “містом-примарою»

Мабуть, більшість зараз подумають – “Я подорожую для того, щоб побачити щось цікаве і красиве, навіщо мені бачити руїни?”. Якщо Ви не любитель такого, то Вароша для Вас буде пустим місцем, а нам, любителям чогось “нетуристичного” Вароша сподобалась. Всередину, звісно ж, зайти неможливо, сотні солдатів знаходяться в середині районі і по його кордонах які крім них охороняють неприступні паркани та камери спостереження.  Ми обійшли кордон Вароші з багатьох сторін і побачене вразило нас..

Так як робити фото суворо заборонена і дійсно можна мати проблеми, якщо хтось побачить, ми вирішили не ризикувати і прикріпляємо фото з мережі:

Крім Вароші у Фамагусті можна насолодитись красивим історичним центром, який великий по кіпрським міркам і в якому дійсно є на що подивитись, а вишенькою цього десерту є готична церква.

Якщо будете гуляти по центру Фамагусти, то обов’язково натрапите на безліч цікавих старих будівль,  замок Отелло, зустрінете багато кафе і пабів, які розміщені в історичних будівлях. Один з вечорів ми провели з нашим хостом у пабі, який розміщений у церкві – досить атмосферно. Пізніше там відбувався концерт і прийшлось спостерігати як двіжують “культурні турки” (не ті, які приїзджають в Україну і ходять по різних сумнівних клубах) – також атмосферно 🙂

Ще одна пам’ятка – античне місто Саламіс, яке розташоване за пару км від Фамагусти. Вхід платний, ми трішки схитрили – знайшли невисокий паркан, який можна було незамітно перелізти і через кущі пройшли до античних споруд, а в кінці спокійно вийшли як “нормальні люди”. Що ж до Салямісу, то по кіпрським міркам “must see”, в рази більше і цікавіше за Куріон, про який ми писали раніше.  Пам’ятка лежить на дорозі з хорошим рухом, тому проблем з автостопом туди і назад не виникне.

Фото забули зробити, тому прикріпляємо з мережі ( як бачите, місце “на любителя”):

На рахунок стереотипів: усі кіпріоти з південної частини переконували нас не їхати на північну частину – там брудно, небезпечно і бідно. На рахунок перших двох речей заявляємо: брехня. На рахунок бідності – в загальному так, північначастина виглядає бідніше, але люди живуть там досить пристойно. Ми жили за межами міста, де у кожного був свій будинок та авто, при тому, що власники не були бізнесменами і т.д, а простими людьми з непоганими роботами.  Якщо по-простому, то Пн і Пд частина просто займаються антипропагандою один одного з чисто політичної неприязні. Тому не слухайте “кіпріотів-греків” і спокійно можете їхати до “кіпріотів-турків”.  Заглиблюватись у політику немає бажання, але корінні кіпріоти, які живуть на окупованій частині Кіпру незадоволені тим, що трапилось  у 1974р, ну а більшість турків, звісно ж, навпаки.

Айя-Напа

До самого кінця ми вагались – їхати нам сюди чи ні, хоста так і не найшли, сам пік не сезону, 90% магазинів і закладів харчування зачинені, серед туристів лише заможні пенсіонери – одним словом типовий курорт у “зимовій сплячці”. Але так як у нас був вибір між повним днем у такій нецікавій нам Ларнаці чи провести більшу половину дня на Айя-Напі, а на вечір повернутись в Ларнаку, ми обрали другий варіант.

Доїхали з Фамагусти у Айя-Напу досить швидко: спочатку наш хост завіс нас під “кордон”, який ми пройшли пішки, по дорозі нарвали солодких мандарин і пройшлись через британське село, застопили британця, який вивіз нас на автобан Ларнака-Айя Напа, стали на самому автобані, за 2 хв піймали авто і разом з цим та наступним водієм доїхали до міста.

Приїзджаєм, а тут…ні душі. Лише у самому центрі міста ми зустріли людей, 90% це були, як писалось вище, заможні пенсіонери. Магазини практично всі закриті, по закладах харчування трішки краща ситуація – очікували побачити відчиненим лише McDonalds, але й інших кафе і ресторанів було вдосталь.

Пройшли ми все місто з одного кінця в інший і вирішили застопити авто до Мису Греко – відстань всього 6 км, але йти пішки в 2 сторони не було бажання. Трафік був жахливим – одне авто 2 хвилини. Поки стопили, побачили авто, яке їхало у зворотньому напрямку, з намальованими російськими прапорцями. Зразу ж згадали, що Айя Напа користується величезною популярністю серед російських туристів – кафе з російськими меню і борщ були повсюди. А за 5 хв те ж саме авто розвертається і зупиняється біля нас.

“Where are you going?”

“Capo Greko”

“OK, come”

в авто:

“Where are you from?”

“Ukraine”

“Ха ха, значит, русский понимаете?”

Підібрала нас словацько-російська сім’я. Чоловік-словак приїхав сюди після випуску з універу працювати у готелі і так і залишився на Кіпрі, займається тепер фото- і відеозйомкою та тут же познайомився з росіянкою Настею, а зовсім недавно у них народилась дитина. Вирішили нас підібрати, так як вони якраз гуляли ( тобто катались) і вирішили допомогти нам. До найкращого місця для виду мису Греко ми так і не доїхали, так як туди треба було б трішки пройтись пішки, а часу у них не було, зате побачили найкрасивіші природні об’єкти у нашій подорожі – водяні печери і Міст Кохання.

Завезли вони нас на автобусну станцію, так як йти ще раз через все місто і стопити немає бажання, коли є автобус, який провезе Вас 60 км ( з Айя Напи в Ларнаку чи навпаки) всього за 1.5 Євро. Основне пам’ятайте – на цьому маршруті фірмовий автобус Interbus коштує в районі 4 Євро, а звичайний темнмно-синій автобус 1.5 Євро.

Про наше повернення у Ларнаку ми писали у першій частині.

Висновки:

–  Якщо Ваша ціль на Кіпрі покупатись – не їдьте взимку. Найкращі періоди, коли  острів не переповнений туристами – травень або вересень-серпень. Влітку немає де яблуку впасти і спека неможлива.

–  Хоч Кіпр і крихітний острів та основний його напрям пляжний туризм, тут є чим займатись 2 тижні. Проте основні “цікавості” знаходяться за межами міста, тому, якщо є можливість – орендуйте авто.

– Якщо Вас цікавить саме пляжний відпочинок,то радимо Айя Напу, там найкращі умови для цього типу відпочинку на наш суб’єктивний погляд.

– Кіпріоти ( які північні, так і південні) дуже привітні та щедрі люди, які у будь-який момент готові Вам допомогти.

 – Кіпрська кухня надзвичайно здорова – це обов’язково багато овочів, салатів, фруктів та мінімум жареної їжі. Кіпріоти надають перевагу печеній їжі.

– Старайтесь використовувати каучсерфінг, так як тут дуже багато цікавих людей, які користуються ним і принесуть Вам приємні враження.

– Наші витрати. Якщо не брати до уваги 30 Є, які ми потратили на двох за дві розкішні вечері і 20 Євро на ресторан в стилі All You Can Eat, то потратили ми взагалі копійки. За два тижні на двох  ми потратили 0 Євро на проживання, 0 Євро на вхідні квитки ( безкоштовно потрапили в Куріон, Саламіс і на концерт місцевого гурту у Фамагусті), 9 Євро на громадський транспорт, близько 3 Євро на сувеніри і близько 25 Євро на продукти з магазинів і 2 кебаби.

Поради:

– Ми аж по приїзду додому дізнались, що для студентів діє 50% знижка на проїзд в громадському транспорті.

– Найдешевша мережа супермаркетів “Lidl”. Є у всіх містах південного Кіпра і ціни там на рівні українських. В інших супермаркетах, з якими ми зустрічались ціни на порядок вищі. На південній частині Кіпра маркетів майже немає, ми бачили лише “Lemar”, але ціни на фоні ТРПК високі. А от вулична їжа в ТРПК дешевше, ніж на Кіпрі.

– Проблему з харчуванням можна вирішити завдяки безкоштовним апельсинам і помелам, які ростуть тут практично усюди і нікому не потрібні – їж as much as you can.  Основне оминайте “дички” – дикі апельсини, які противні на смак. Як дізнатись, які смачні, а які ні? Методом проб.

– З інтернетом проблем немає взагалі, знайи його можна будь-де, особливо біля пляжів чи велопарковок. На січень 2016 року актуальним паролем до McDonalds був mcdelivery, для Бургер Кінгу – tasteisking.

– Автостоп. Кіпр, разом з Ісландією,  був нашим раєм для автостопу, довше 10 хвилин практично не приходилось чекати. Тому забудьте про автобуси і юзайте автостоп – відстані тут короткі, трафік чудовий.

 – Намагайтесь уникати тем, пов’язаних з конфліктом 1974 року, не називайте північну частину Туреччиною і НЕ покидайте Кіпр через ТРПК, якщо прилетіли через Ларнаку чи Пафос.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнавайтесь усі новини:
Корисні посилання: