Welcome to Приднестровье.

Коли у тебе є вільних 4 дні – це розкіш. Тому таку розкіш потрібно витратити на щось корисне, наприклад на подорож. Отже,недовго думаючи, ми купили найдешевший квиток  в Чернівці, виїхали вночі, а зранку вже були у місті. При плануванні подорожі головним питанням було скільки ж часу виділити на Чернівці,півдня чи день. Зважаючи на те, що ми були обмежені у часі, вибрали перший варіант, про що ніразу не пожаліли.

Приїхавши у Чернівці, ми відразу ж пішли до всіх відомого Чернівецького Університету. Перед тим,як попасти туди ми змушені були пройтись по руїнам під назвою “дорога” – і це практично у самому центр міста! Що ж до самого університету, то він дійсно красивий і вражаючий, але враження про нього зіпсував нам охоронець, який просто вигнав нас з подвір’я ( саме з подвір’я, а не з самого універу, куди ми так і не зайшли), трактуючи це тим, що зараз триває навчання і постороннім людям заборонено знаходитись на його території. Демократія 🙂

Далі ми пройшлись до центральної площі місця, побачили ратушу, вулиця Кобилянської,звісно ж, храм найсвятішого серця Ісуса,ще декілька об’єктів по дорозі і вирішили, що пора рухатись далі. На автобусній станції нас двічі “послали”, що явно явно не дало нам більше позитивних вражень про Чернівці.

Про те,як добирались на трасу і лапали попутку писати не будемо – нічого особливого, проте з Чернівецької області в Кишинів ми їхали з дуже цікавим водієм, детально про якого ми написали  у нашій сторінці Вконтакті.

Що ж про сам Кишинів, то ніяких архітектурних чи культурних шедеврів Ви не знайдете, зате зможете придбати смачне молдовське вино по смішній ціні ( 1,5 л за 30 грн,якщо перевести молдовські леї по курсу), купити дешевих яблук (5 грн за кг) і взагалі, прогулянка по місцевому ринку – це найцікавіше,що з нами трапилось у Кишиневі! Там ми вперше житті побачили квашений кавун,скуштували найбільший пиріжок, поштовхались не гірше,ніж на ринках у Стамбулі 🙂  Про Кишинів ми також коротко писали тут .

Стопити з Кишинева дуже просто- їдете до аеропорту, виходите на трасу і витягуєте руку 🙂 Трафік чудовий,  вже за 15 хвилин ми сиділи в авто.

При в’їзді в Придністров’я Ви повинні підійти в міграційний відділ, надати паспорт,вказати куди їдете ( адресу) і коли повертаєтесь назад ( бажано кажіть час з запасом, адже якщо вернутись пізніше,чим вказали на кордоні,можливо,будуть проблеми) . Тут же Вам роздрукують міграційку, яку потрібно буде здати при виїзді з Придністров’я.

Як тільки Ви в’їзджаєте на територію ПМР ( Придністровська Молдавська Республіка ) , Ви зразу їдете по чудовій дорозі. Декілька років тому, батюшка Кірілл приїзджав туди,он в честь цього і відремонтували цей клаптик дорозі. При в’їзді і виїзді в Бендери, будуть стояти блокпости з військовими ( звісно ж, з нашивкою російського прапора на плечі), більше військових на цій території Ви не побачите.

Тирасполь – столиця ПМР, має  близько 130 000 тисяч населення і дуже подібне на аналогічні міста в Україні. Якщо Вам по ТВ будуть розказувати, що люди в ПМР виживають і т.д – не вірте, живуть там не гірше, чим в українських невеликих обласних центрах. Що більше, зараз тираспольці їздять на покупки в Одесу, з таким-то курсом валют їм вигідніше)) Що ж до валют,то  в ПМР є своя валюта – Придністровський Рубль, який вже 3 роки стабільно тримається курсу 11р : 1$ 🙂 Цю валюту ви ніде не зможете обміняти на іншу,лише в ПМР. Також тут є своя система банкоматів “Радуга”, яка не приймає картки Візи чи МастерКард. Ми знаходили 2 банкомати, які приймали європейські картки, але вставляти туди нашу картку не ризикнули 🙂

В магазинах банківські картки теж не приймають,70% товару в магазинах – український,правда ціни на 50% вищі,чим у нас.  Громадський транспорт – тролейбуси і маршрутки ( ціна ~ 0.33 $ за проїзд). Що цікаво – в транспорті немає жодних пільговиків, то ж незалежно скільки тобі років, ти в будь-якому випадку платиш за проїзд.

Будинки в ПМР подібні як у нас в спальних районах – сірі багатоповерхівки з спільним подвір’ям на декілька під’їздів. Новобудовами там  і не пахне, точніше, новобудовою там вважається закинутий на стадії будівництва  при союзі дім,  будівництво якого вже продовжили в ПМР.

Що ж на рахунок російського впливу на ПМР, то в першу чергу його відчувають місцеві бюджетники. Вся економіка ПМР базується  на грошах Росії, але після того,як в Росії появились нові “обузи” у вигляді Крим,ДНР і ЛНР, грошові виділення на ПМР значно зменшились і усім бюджетникам урізали зарплату на 30%.  Є багато тролейбусів таких,як на головному фото, швидкі допомоги їздять з дописом – … России, на центральній вулиці є посольства Абхазії і Пд.Осетії, пам’ятник Леніну,Дом Советов і інші радянські “штучки” не давали нам забувати хто ж господар у ПМР.  Однією з новацій міста є міст з бігаючою підсвіткою,яка міняє свої кольори і в самому кінці висвічується прапор Росії :)) . До речі, молоді тут практично немає – після закінчення університету усі їдуть на заробітки до Москви.

Але й не варто забувати, що тут є три офіційних мови – Російська,Молдовська і Українська,всі назви вулиць написані на трьох мовах,ї вулиця Шевченка,пам’ятник Шевченка і,навіть, університет названий в честь Шевченка! Є й своє україномовне телебачення, ми жили по каучсерфінгу і наш кауч познайомив нас зі своїми друзями,одна з них була ведучою саме україномовної програми. І взагалі, якщо Ви будете в Тирасполі, то каучсерфінг – найкращий варіант, тільки від місцевих жителів Ви взнаєте усю правду. Та  і жити там немає де – хостелів немає, лише готелі,самий пишний з них під назвою “Россия ” :))

Самі місцеві жителі признаються, що життя разом з Молдовою було краще,чим зараз, але при цьому видна їх підтримка Росії, хоч прямим текстом про це ніхто не говорить.

Нам дуже повезло з нашими каучсерферами – Романом та Ольгою ,саме у той день їхня команда в “Что?Где?Когда?” мали тренування і нам вдалось спостерігати за цим – наскільки ж важкі і одночасно цікаві питання були!  Спілкування з цікавими і розумними людьми – ось одне з тих речей, які запам’ятались нам з цієї поїздки.

На наступний ранок ми вирішили до Одеси, доїхали двома машинами ( Тирасполь-кордон,кордон – Одеса),в першому авто дід завжди питав нас чи ми ще не  з Польщею і чому ми ще не Польща ( мається на увазі Львів) :))), а у другій мужик розказував як добре було при союзі і як погано зараз)) . Але незважаючи на це, зі всіх 4-х автомобілів,у яких ми їхали, усі були з ПМР – жоден українець нам не допоміг.

А далі була вже знайома і така приємна нам Одеса, де ми так і не змогли піймати попутку, тому провели ніч у класному і бюджетному хостелі Маяк ,  зранку прогулялись по знайомим нам вуличкам і відкрили для себе крутий паб, який будемо радити усім, хто буде їхати в Одесу – арт-паб 23 у самому центрі міста, неймовірна кухня і адекватні ціни. Попрощавшись з Одесою ми застрибнули у наш потяг і вже у 6й ранку були у Львові.

Ось такий короткий і небанальний “тур вихідного дня” ми собі влаштували. До речі, Ви замітили, що у цьому записі немає жодного фото? 🙂 Це не тому, що у нас не було на що фоткати, а тому, що дуже бідна архітектура у Кишиневі і  ПМР, але поїхати туди варто , хоча б для того, щоб побачити як живуть наші сусіди.


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнаватесь усі новини:
Корисні посилання: