Париж нетуристичний

Сотні чи,навіть,тисячі відгуків можна найти в інтернеті про Париж. Наскільки вражаюча Ельфелева Вежа,наскільки прекрасний Нотр-Дам,наскільки високі ціни і т.д. Але найти матеріал про сам Париж без захоплення туристичних місць  – завдання не з легких. Ми вирішили виправити цю ситуацію і написати про Париж,не згадуючи у ньому про місця “Must See”.

3 ночі  ми провели у Парижі і 3 ночі ми ночували у абсолютно різних місцях – костел,разом з українськими заробітчанами та під Ельфелевою Вежею. Так трапилось,що наша подорож у Париж була абсолютно спонтанною та без жодних планів,тому,коли ми були у дорозі до Парижу,ми не знали де і як ми будемо ночувати там. Отримавши SMS  з координатами мужчини,який готовий нас прийняти ,наш настрій піднявся в декілька разів 🙂

Прилетіли ми в аеропорт Париж Бове,який находиться в 60 км від самого Парижу. Тому перед Парижем ми встигли частково побачити містечко Бове – на перший погляд маленька та досить затишне та привітне містечко. Тоді ж кинулась в очі велика кількість емігрантів і закрались думки “Якщо у маленькому містечку стільки емігрантів,то скільки їх у самому Парижі?”.

З Бове до Парижу ми добрались електричкою за 13 євро (До прикладу,за таку саму відстань в Італії за маршрут Мілан-Комо ми заплатили лише 5 євро). Електричка була досить комфортна – не до порівняння з нашими.

Приїхавши на  Gare du Nord перші враження були змазані – неприємний запах та просто величезна кількість емігрантів. Територія цієї станції та метрополітену,які пов’язані між собою була досить забруднена. Там нас зустрів своя,українська людина,яка погодилась прийняти нас на одну ніч. Пан Ярослав працює в Парижі близько 10 років і багато чого цікавого зміг нам розказати – як живеться українським заробітчанам тут,як борються з нелегалами та інше. Жив він у містечку Ле-Бурже,10 км від центру Парижу,щось типу наших Винників.

Приїхавши туди,картина та сама ж ,як на Гаре ду Норд – сміття,емігранти.. Коли ми висловлювали свою думку про кількість емігрантів в Парижі пан Ярослав попросив нас на такі теми не висловлюватись в голос – для нашої ж безпеки. Напевно,багато хто  собі уявляє,що місце проживання українських заробітчан  в Парижі це якась 15кв м квартирка на 5 людей без води і світла – ні,насправді умови такі,що у нас багато хто не може собі позволити цього,працюючи при цьому на досить непоганих роботах. До речі,українська діаспора досить значна у Парижі,де,навіть,є бульвар Тараса Шевченка та українська церква.

Ціни у місцевому супермаркеті на фоні цін у самому Парижі були в 1,5-2 рази нижчі.Цікавий факт – у той же день був матч Алжир-Росія і після позитивного результату для Алжиру та виходу до 1/8 Чемпіонату Світу з Футболу по вулицях ганяли десятки машин та сигналили – вітаючи перемогу своєї збірної,це так,до слова про емігрантів.

Зранку,після “чекауту”, ми вирушили по визначних місцях Парижу. Обіцявши не згадувати про них у цій статі,згадаю,що під час перегляду культ місць Парижу ми також побачили:

А)Міні гей-парад з 6-х велосипедистів в одних трусах,які приїхали до мосту,на якому закохані прикріпляли свої замки,і почали зрізувати їх.

B)Ще раз згадаю емігрантів,які продавали брелки у виді Ельфелевої Вежі та воду,яка зберігалась і відрі з льодом,за 1 євро.

C)Попри велику кількість неблагополучних людей у Парижі,вночі це абсолютно безпечне місто. Нам прийшлось проходити у 02:00 від Тріумфальної Арки до Ельфелевої Вежі освіченими і не дуже вуличками,але нір азу не було натяку на якусь небезпеку.

Переночувати нам вдалось під Ельфелевою Вежею в компанії з пляшкою вина,яку нам зразу ж продав афроамериканський емігрант,який знав пару російських слів. Починаючи з 10 євро виторгували ціну до 3 євро,хоча собівартість тієї пляшки вина не більше 1,5 Євро. Навіть в нічний час біля Вежі гуляє багато молоді,але таких відчайдухів,як ми,які вирішили переночувати просто біля неї не було 🙂

Зранку ми зрозуміли,що треба знайти костел і відпочити там,а то йти після такої ночі в Діснейленд не було сенсу. Ми знайшли українську церкву (по дорозу до неї,на виході зі станції метро побачили цікаву картину – чоловік грав на якомусь музичному інструменті типу фортепіано,а на нього посадив котика,песика і кролика як декорацію J),попросили у священика щоб надав нам доступ до wi-fi  і забронювали костел.

Ціна костелу – 46 євро + 3 Євро за користування wi-fi.Розміщення – поза центром міста. Відсутність кухні та холодильника, спільний ”радянський” душ та туалет,у якому не спускалась вода. У номері був лише один умивальник та одне ліжко. Тож якщо побачити Hipotel у Парижі – ні в якому разі не йдіть туди!

Сходивши в ближній маркет,на 10 євро нам вдалось купити 1,5л води,пляшку сидру,пачку печива,хліб,2 банани та копчену курку,ми вирішили трохи поспати та вирушити в Діснейленд.

Діснейленд – це найкраще,що ми бачили в житті! Писати про нього можна безкінечно,але про це в інший раз. До Діснейленду,як і до Версалю,про який я не згадав раніше можна добратися завдяки метро + RER (якщо пояснити своїми словами – це метро,яке їздить по пригородах Парижу).Це надзвичайно зручний спосіб пересування по такому місту! Куди зручніше сісти на метро,а потім на тій же станцій перейти на RER,чим їхати до автовокзалу і там шукати наступний автобус.

Після Діснею була ночівля у хостелі і початок нашого автостопного тріпу до Мілану,про який описано тут.

 

Для тих,хто прочитав цей матеріал до кінця ми приготували декілька лайф-хаків,які допоможуть Вам зекономити в Парижі :

1)Безплатні квитки в Дісней та Лувр. Квиток у Дісней коштує 72 Є,в Лувр 12. Фішка у тому,що по цьому квитку можна заходити-виходити весь день,тому приходимо до потрібного нам місця в 15:00-17:00,підходимо до виходу з вказаних об’єктів,шукаємо привітних туристів,підходимо до них з усмішкою та говоримо – “Екскюз Мі,Кен Ю гів мі тікетс?” і вигадуємо історію чому вони повинні дати Вам квиток J Особливо нам так з першої спроби дали квитки туристи з Індії.

2)Усюди туалет платний і коштує 1-2 Є. В Макдональдзі крім безплатного туалету буде ще й безплатний вай-фай J Особливо зручно,що Макдональдз є в пару метрах від Тріумфальної Арки і працює до 2 ночі.

3)[На ваш ризик!] Особисто ми так їздили по метро і все було добре,але за дію інших відповідальність не несемо : ціна одного квитка 1,7 Є,в день як мінімум прийдеться 3-4 разів скористатись ним = до 8 Є за одного. Або можна просто перескакувати турнікети,пролазити під ними,проходити разом з іншими людьми по їхньому квитку або заходити через вихід J

4) Не купуйте їжу в туристичних місцях – там за булку з сосискою з Вас візьмуть 4 Є,не соромтесь купувати їжу з супермаркетів – це буде в рази дешевше. Або шукайте фаст-фуд в не туристичних місцях. Хоча,нам вдалось недалеко від Нотр-Даму,в провулку,де розміщені різні кафешки найти Гірос (Піта + картопля Фрі) за 7Є і обом ним наїстись.


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнавайтесь усі новини:
Корисні посилання: