Ласкаво просимо в Torres del Paine

Torres del Paine (вимовляється «Торрес-дель-Пайне») у всіх джерелах пишеться про те, що він один з найкрасивіших у Південній Америці. Для нас це місце видалось найкращим, ми буквально не могли відірватись від чудових пейзажів парку. Відомі вежі -Torres, Гранітні Рога (Cuernos del Paine), озера з водою неможливого бірюзового кольору, льодовики, водоспади і айсберги – і все це в одному місці!

З початку важко було усвідомити, як сотні овець, страусів живуть вільно, та шок, як з необережності можна було знищити більше ніж 12 тисяч гектарів лісів та пампасів.

Хлопцю особливо сподобались дивні істоти лами-гуанако, тваринки стрункої, легкої статури, нагадують оленів, але з більш витягнутою шиєю. Побачивши їх, безсумнівно запам’ятаєш цей безвинний погляд на довгий час. Гуанако символ заповіднику – це дружні істоти, на яких приїжджають подивитись тисячі туристів.

Торрес-дель-Пайне – вважається заповідником світового масштабу, воно й не дивно адже туристів сюди як магнітом тяне.

Як нам вдалось добратись до заповіднику ?

Найбільш прямий та звичайно найбільш дорогий спосіб – це літак, власне цим способом ми і добирались, так як ідея з автостопом була заздалегідь провалена. Автомобільне сполучення до міста Пуерто-Наталес (ворота до заповідника Торрес дель Пайне) проходить ЛИШЕ через Аргентину. Так як покидати територію Чилі зі своєю однократною візою ми не можемо, прийшлось купляти білети на літак. Існують і інші способи, можна було б скористатись автостопом до Пуерто-Montt(південний край Землі) приблизно дорога зайняла 2-3 дні, а далі купити квитки до Пунта-Аренас – це дало економії приблизно в 65$. Або добравшись у Пуерто-Montt та проситись на паром, який курсує у Пунта-Аренас. Ці грандіозні плани не були здійсненні через обмеженні у днях, але можливо для когось вони виявляться знахідкою.

Далі автобус з Пунта-Аренас до Пуерто-Наталес та заповідник Торрес дель Пайне. Так дорога не з простих, і займає багато часу, але це вартує того, щоб змінити свою уяву про світ і насолодитись неповторним.

Самий мінімум, що варто відвести на парк – три-чотири дні. Але краще затриматися побільше, днів на 7-9, і не тільки тому, що вдасться подивитися набагато більше, але через непередбачувану погоду. Торрес-дель-Пайне славиться поганою погодою. Є звіти туристів, яким за кілька днів у парку, проведених під проливним дощем і ураганним вітром, не вдалося навіть побачити гори. Це все таки «край землі», за тисячу кілометрів Антарктида.

Нам же щастило з погодою перших 2 дні, на 3 день у нас поламався намет, власне з цієї причини нам не вдалось закінчити маршрут. Погода Чилійської Патагонії не те , що сувора для новачків, вона просто жахлива. Був один момент коли мурашки пішли по шкірі, через вітер я, не могла нормально втриматись на ногах. В цей момент мені пригадалась сумна історія про хлопця, якого здуло вітром в Торрес-дель-Пайне.

Вхідні квитки коштують не багато, але все, що всередині, приголомшує цінами.

Платний кемпінг за розміщення палатки на 1 добу починається від 12 баксів, в цю вартість також входить душ, нещасне ліжко в дерев’яному будиночку в середньому 40-50$. Найдорощі ціни на їжу: молоко від 2$, “мівіна” 1,5$, за три яйця доведеться віддати приблизно 1,4$. Туристичне спорядження краще орендувати в Пуерто-Наталесі.

В першу нашу ніч ми розклали намет біля платного кемпу, подумали що ніхто нас не замітить, у нас виникла проблема зі збором намету, попросили про допомогу у першого зустрічного хлопця, як виявилось згодом цей хлопець рейнджер ( так тут називають працівників парку), який дуже мило попросив нас заплатити. Ми були дуже стомлені, йшли 4 години догори, в нас боліли дико плечі, падав дощ, звичайно нам не хотілось збирати щойно розкладений намет і шукати безкоштовний кемпінг, який знаходився приблизно за 2 години, тому ми вирішили заплатити. Це до речі був перший і останній раз коли ми зміцнювали економіку парку. Заснули моментально, зранку прийняли душ і були на 8 небі від щастя. Згодом підсіли до інших мандрівників, які замовили собі сніданки у нас вийшло незамітно від адміністрації випити стакан соку, зробити бутерброд, попити какао та набрати 0,5 кави у термос.

Ніде у парку немає wi-fi, мене це дуже потішило, а от зарядити свої пристрої можна.

Ми переконані: якби за життя можна було пройти лише один трек, справжні поціновувачі обрали б Торрес-дель-Пайне. Більшість людей приїжджає в парк, щоб пройти по знаменитому треку “W” (3-4 дня). Саме в цю букву складається серія стежок, якщо уважно подивитися на карту. А якщо “W” замкнути зверху, те вийде “O” з паличкою посередині, відомий як трек “Circuit”. Ми ж провели у парку 6 днів, пройшли більше 80 км і це наш перший трекінг в гори.

І на останок ділимося історією великої пожежі. Займання сталося в місцевості на північ від озера Грей і охопило не менше двох гектарів місцевості. На момент пожежі з парку було евакуйовано близько 600 туристів. Причиною пожежі за став громадянин Ізраїлю 23-х річний Ротем, який розпалив багаття в місці, в якому це робити було заборонений. От так одним махом можна втратити багатство.

Навіть якщо ви не володієте іспанською не біда, сюди приїжджають тисячі туристів з усіх континентів, більшість з них розмовляють на англійські та добре знають іспанську – не хвилюйтесь бути не зрозумілими.

Ми закликаємо вас не боятися покидати свою зону комфорту та вирушати на край Землі!

 

 


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнавайтесь усі новини:
Корисні посилання: