Куала Лумпур як транзитне місто під час тріпу по Азії

З самого початку нашою головною метою було потрапити на острів Балі, але так як не було жодних дешевих квитків туди з Росії чи Європи,  нам прийшлось сформувати такий маршрут Москва-Гонконг-Куала Лумпур-Балі.

Крім того, що це був найдешевший спосіб потрапити на Балі, у нас з’явилась можливість побачити Гонконг ( про нього ми писали тут ) і Куалу Лумпур (далі -КЛ) . Якщо ж Гонконг теж був нашою ціллю ще з 2014 року, то потрапити в Малайзію ми ніколи не планували. Але завдяки крутим лоукостам AirAsia i Malindo Air ( тут, мало того, що хоч і лоукост, але харчування включене в ціну) нам випала можливість пару днів погуляти по КЛ.

Забігаючи наперед скажемо, що це ідеальне місто для транзиту, так як тут спокійно можна “зависнути” на 2-3 дні, сюди літають безліч бюджетних авіакомпаній, тож можна спланувати тут хорошу “стиковку”, а летіти лише в КЛ, на наш погляд, не дуже логічно (фото з мережі).

Хоча на саме місто ми потратили лише 1.5 дні і найкращі спогади у нас залишись, знову ж таки, завдяки каучсерфінгу. Нас захостив чувак, який представився як K S і який мешкав у 28-поверхівці, на даху якої був власний тренажерний зал і басейн!

Уявіть нашу реакцію – прилітаємо з Гонконгу в КЛ, їдемо годину з аеропорта в місто в жаркому автобусі, потім з рюкзаками гуляємо по Чайнатауні, шукаємо індійський район, в результаті  він був для нас повним розчаруванням, попадаємо під величезну зливу, не можемо розібратись як дістатись до місця зустрічі з нашим хостом. В результаті, з великими проблемами добираємось, чекаємо його там близько години – wi fi не було там, щоб зв’язатись з ним. Дико голодні – за день з’їли лише по вівсянці, пачку печива і сосиску на двох, але все таки наш хост знаходить нас, їдемо до нього додому. Виясняється, що нам прийдеться кожного дня йти по 2.5 км від його дому до найближчої зупинки метро, повне розчарування.

Заселяємось в елітний будинок ( хоч якийсь позитив за день), але тут же радість пропадає, так як вдома немає інтернету, а місцевої сімки у нас нема. Починаємо будувати розмову і “для підтримки діалогу” запитали, чи можна піднятись на дах будинку. “Так, звісно, йдемо, покажу вам”. Піднімаємось, а там…

20160309_225557

Врахуйте тільки те, що фото вийшло не найкращої якості, а так ввечері шикарний вид на нічний КЛ. Сам басейн, звісно ж, чистий, просторий, з підсвіткою, біля басейну – лежаки, ліжко та два джакузі, поруч – тренажерний зал.

Думаю, причина зрозуміла, чому більшу половину часу ми проводили вдома 🙂

Наш розпорядок дня був таким: підйом пізно вранці, йшли снідати біля дому в найближчу “їдальню”, де за доллар наїдались від пуза + юзали вай фай, вертались додому, йшли в басейн, віпочивали, йшли в басейн, вечеряли, йшли в басейн і спати 🙂

Три речі, на які хочемо звернути увагу. Їжа і люди –  їжа нам тут була настільки ж противна, як і у Гонконгу. Єдиний заклад, який ми можемо порекомендувати – “Old Town White Coffee” ( їх є декілька у місті, шукайте по мапі зручний для Вас заклад), середні ціни, проте дуже смачна як кава, так і кухня.

Більшість населення розуміє англійську мову, з цим проблем немає, проблеми бувають з типовим “азіатським пофігізмом”. Зупинку потрібного автобусу шукали близько години, запитали близько десяти людей – кожен з них сказав різний напрямок, вірного серед них не було. Інша ситуація – не хотіли йти пішки з станції метро до дому, вирішили піймати таксі, так от – ніхто з шести таксистів не хотів їхати у наш район, посилаючись на пробки, незнання локації ( для таксиста це неприпустимо) чи просто з банальним небажанням.  Але і зустрічалось багато хороших людей – біля “нашого дому”, а жили ми дуже далеко від центру, була хороша, просто, дешева кафешка, куди ми ходили їсти. Підозрюю, що ми там були першими туристами, так як весь персонал і відвідувачі не зводили з нас очей, розпитувались звідки ми, як довго тут і т.д, і завжди намагались чимось пригостити 🙂

Хмарочоси. Тут вони зовсім інші, ніж в Гонконгу. Якщо там це переважно “мурашники”, вузькі високі споруди з мізерними квартирами, і якщо здалеку це все виглядає дуже круто, то зблизька – досить бідно, то в КЛ ситуація покраще – будинки в набагато кращому стані, а практично всі новобудови будувались в luxury-стилі – з басейнами на дахах і т.д. Що ж до того місця, де ми жили, то тут звісно ж був свій величезний паркінг, вхід на територію будинку, в сам будинок, ліфт, басейн і зал здійснювався лише при наявності електронного ключа. На вході – охорона, на басейні – охорона. Фонтанчики з питною водою біля басейна, декілька душових кабін там же, в самому басейні був стіл, де можна проводити різні ланчі/вечері і т.д. Квартири просторі, з великими туалетами і з наявністю вітальні. Дивно – хоч і Гонконг набагато дорожче місто, чим КЛ, і, мабуть, в загальному, більш розвиненіше,  але для життя ( саме для життя, а не для туризму і т.д) КЛ в рази краще місце.

Що ж на рахунок нашого хоста, то у нього є мрія – заробити мільярд доларів, тому працював він від самого ранку ( йшов на роботу, поки ми спали) до пізнього вечеру ( повертався з роботи, коли ми вже спали), ми практично не бачились, за усі 4 дня ми мали лише один спільний сніданок.

20160310_101701

На рахунок самих “достопримечательностей”, тут усе просто: Вежі Петронас, Менара ТВ і Центральний Парк KLCC нереально оминути і кожен турист, який приїзджає в КЛ 100% побачить це.

 

Чайнатаун теж досить колоритне місце – сотні китайців та індусів ( мабуть, за декілька років це місце можна буде перейменувати в Індіятаун) продають різний непотріб жахливої якості, але тим не менш, там тисячі туристів з розвинених країн, які теж купують різні копії, хоча, здавалось б, що вони без проблем собі можуть дозволити купити цю річ в оригіналі. Радимо пройтись там, якщо любите ринки і не забувайте головне правило – торгуйтесь, ціну можна збити легко в два рази, а то й більше.

Площа Мердека і мечеть Масид Джемек – нічого особливого, якщо у Вас обмежений час, то сюди краще не їхати, а от Jalan Alor круте місце. Саме тут найбільша концентрація вуличної їжі, дуже атмосферне місце, одним словом – рекомендуємо!

20160312_193200

Ще одне значне місце для КЛ – печери Бату. Знаходяться за 13 км від центра міста, вхід безкоштовний. Лише одне АЛЕ – якщо Ви в шортах, то Вам потрібно орендувати саронг, щоб замотати ноги, ціна близько долара.

В печері можна сховатись від невиносимої жари, при підйомі до печери зустріти десяток позитивних мавпочок,  які радо попозують на камеру. А так все по класиці – коли фото в рази гарніші, ніж реальність.

Місце, звісно ж, цікаве, але явно не відповідає тому, що на фото.

20160312_162402

Що ж до “практичних” порад, то з wi-fi тут туговато, найти реально, але не так вже й просто.

Хоча величезний плюс – в центрі міста курсують БЕЗКОШТОВНІ АВТОБУСИ з wi-fi всередині. Курсують лише в центрі міста, але завдяки їм, можна побачити практично все цікаве, що є у центрі + посидіти в неті.

Автобуси комфортні, основне не потрапити в час пік. Детальніше на офіційному сайті ТУТ.

Також ми бачили “лайфхак” про безкоштовний вхід в Парк Птахів ( так квиток коштує близько 10$). Суть полягала у тому, щоб зайти в сувенірний магазин, який сполучений з парком,і через вихід  з парку в магазин ввійти в парк. На даний момент це неможливо, так як на виході стоять працівники, які контролюють, щоб ніхто так не зайшов. Інший “лайфхак” полягав у тому, щоб найти використаний браслет біля парку, одягнути його і зайти по ньому – ми такого браслета в нормальному стані не знайшли. Якщо хочете – можете попросити браслет в когось з тих, хто виходить вже з парку, особисто нам було соромно це робити.

Впринципі, це все, що нам запам’яталось з Куала Лумпуру, а далі була “Балійська лінь”, про яку написали тут.


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнаватесь усі новини:
Корисні посилання: