Коротко про Румунію

Румунія – одна з найбільш недооцінених країн-сусідів України. Дуже мало українців їздить туди, а там є що побачити – замки, гори, море ( хоча й самі румуни кажуть, що їм дешевше відпочивати в Болгарії, чим у себе) та природа.
Якщо Ви читали раніше наші матеріали, то мали б знати, що ми майже ніколи не описуємо те, що легко гуглиться і ніколи не пишемо детально про різні туристичні об’єкти. Так буде і у цій статті – напишемо інформацію, якої не так багато на просторах інтернету ( хоча вона є).

Перетин кордону.
“Туди” ми перетинали на пункті Порубне ( 30 км від Чернівців) – Сірет, назад – Сігет-Солотвино. Обидва рази перетинали пішки. На відміну від пішого переходу в Шегинях, тут не облаштований спеціальний пасс для людей, “пішоходи” йдуть біля машин ( без черги).
В обидві сторони прохід кордону зайняв лічені хвилини. Румунські прикордонники нічого не запитували, хоча майте на увазі, якщо запитають про гроші і попросять показати, то з собою потрібно мати мінімум 500 Євро готівкою чи на карті ( з підтверджуючим документом), незалежно на скільки днів Ви їдете.

Пункт пропуску Сігет-Солотвино особливо зручний тим, що як з румунської, так з української сторони він закінчується/починається прямісінько у місті. Тобто можна спокійно дістатись у одне з цих міст автобусом чи потягом, трішки пройтись – і Ви вже в іншій країні.

Автостоп.
Він там ну дуже крутий. Не такий, як в Албанії чи Ісландії ( де він просто ідеальний), але приблизно на одному рівні з Кіпром. В більшості випадків, довше 10 хвилин не чекали, а як чекали довше, там нам неймовірно щастило і лапали авто на довгу дистанцію. В Румунії Вам часто прийдеться їздити на 10-30 км – не відмовляйтесь, це цілком нормально там.

Так як в Румунії автобанів немає, стопити можна де завгодно ( звісно, бажано десь на виїзді з міста) , основне, щоб водій вас побачив і зміг зупинитись. Оминайте великі групи “румунських автостоперів” – вони їздять за гроші, тому краще стояти за декілька десятків метрів від них.

На рахунок грошей – перед тим, як сісти в авто зразу пояснюйте, що Ви без грошей ( так як в Румунії дуже популярний “автостоп за гроші”), румунською мовою “Без Грошей ” звучить як “Фара Бань ( fara bani) ”. Нам лише один з приблизно двадцяти водіїв відмовив після цієї фрази.

Дороги.
Дороги в Румунії трішки кращі чим в Україні, проте є один серйозний мінус – дуже багато доріг проходить через села та міста, де або рух обмежений до макс. Швидкості 50 км/год, або шалені пробки. Тому будьте готові, чим Ви би не їхали – автостопом чи власним авто, середня швидкість буде в районі 50-70 км/год.

Маршрут.
Якщо Ви, як і ми, обмежені в часі і маєте всього 4-5 днів, можете скористатись нашим маршрутом:

383d4-clip-606kb1

Брашов цілком звичайне місто з приємним центром. Його ми використали як найближчу точку до замків в Сінаї і Брані, які ДУЖЕ рекомендуємо. Замок в Сінаї просто вражаючий, набагато красивіший “в живу”, чим на фото.
Замок в Брані ( Замок Дракули) теж дуже вразив ззовні ( незважаючи на нещадну критику як інших мандрівників, так і самих румунів), в середину не заходили.
Сігішоара, на наш погляд, дуже розпіарене місто. Так, дуже гарний центр міста, але більше, чим година-дві часу там немає що робити.
Salina Turda – це той об’єкт, заради якого варто їхати. Це дійсно один з найбільш вражаючий об’єктів, який ми бачили в Європі ( а бачили ну дуже багато). Ціна за вхідний квиток смішна – 6 євро повний квиток, 3 Євро студентський ( можна попробувати пройти без студентського, просто сказати, що забули вдома і показати паспорт, якщо Ваш вік до 24 років – у нас “пройшов” цей трюк).
Клуж, як і Брашов, теж не можна назвати “must visit”, проте місто доволі молодіжне, в центрі безліч пабів, переповнених студентами і знайти вільне місце ввечері ой як не просто.
Загалом, про ці об’єкти Ви самі можете знайти інфо, просто запам’ятайте – вищеперелічені замки і Salina Turda – “must visit”.
Ще один “Must Visit” – це Трансфагарашське шосе. Правда, відвідати його можна лише на власній машині, так як користуються цим шосе лише туристи – відповідно, трафік там слабенький, підбирають людей теж слабо, так як або їдуть вже заповнені, або просто не хочуть брати зайву вагу в авто – це зі слів самих румунів.

Люди.
Які ж тут приємні і завжди готові допомогти люди! Чудовий автостоп –це вже ознака хороших людей. Крім того, люди, які тут майже не говорять англійською ( старші взагалі не говорять, молодь, за нашими спостереженнями, менша половина), завжди старались максимально допомогти – вивозили на зручні точки для подальшого стопу, писали нам таблички, спілкувались з нами за допомогою гугл транслейту і т.д.

Зруйнуємо ще один стереотип на рахунок циганів – по нашому маршруті їх практично не було. Приблизно зустріли таку кількість за всю подорож, яку можна зустріти за один вечір біля львівського вокзалу чи у центрі міста. Тому, циганофоби, не бійтесь і спокійно можете їхати в Румунію.

Хоча, нам казали, що більшість циган в Бухаресті і південніше, але там і так нічого робити ( знову ж таки, за словами самих Румунів і гуглу), тому проблем немає.

Про все інше.

Ціни тут трішки вищі, ніж в Україні, але зовсім не суттєво. Піцу можна знайти за 2.5 – 4 Євро майже усюди, кебаби та різні супи близько 2-2.5 Євро. В супермаркетах ціни на 10-15% вищі, чим у нас.
В Kaufland’і влітку є свої майданчики, на яких вони готують ковбаски та міч ( страва з фаршу на грилі), ціни дуже демократичні – трішки більше Євро за непогану порцію.
Громадський транспорт коштує трішки менше, чим пів Євро – для Європи це копійки. Транспорт на порядок кращої якості, чим в Україні, їздить за розкладом.
Міжміськими автобусами не цікавились, але судячи з того, що “платний автостоп” там дуже поширений ( до речі, вартість така сама, яка і за автобус на аналогічному маршруті), напевно, ситуація не дуже ОК з ними.
На рахунок проживання – Couchsirfing’у не зраджували, проблемою було лише знайти хоста у Брашові, в Клужі та Сучаві ( в кінці вирішили не заїзджати в Сучаву) знайшли чуть не з першого запиту.


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнаватесь усі новини:
Корисні посилання: