Енциклопедія про Балі. Частина 1.

Після короткого перебування в Гонконгу і Куала Лумпурі, ми потрапили на Балі, де провели другу половину квітня 2016 року. Вражень і емоцій – море, передати їх всіх нереально, тому ми постараємось стисло подати ту інформацію, яку Вам потрібно знати, а не ту, яку будуть нав’язувати різні турагентства.


 

Віза і авіа.

27 Квітня 2016 року Індонезія скасувала візи для короткотермінових візитів (до 30 діб) громадян України.

Про це йдеться у повідомленні посольства України в Республіці Індонезія. А це значить, що тепер Вам не прийдеться робити візу в Києві ( чи в іншому місті світу), збирати усі документи і, найголовніше, платити 50$ – тепер лише взяли з собою закордонний паспорт і полетіли!

Новина звісно хороша, економія часу і 50 долларів це плюс, але потрапити на сам острів не так вже дешево, тим паче, якщо Ви шукаєте прямий рейс Київ-Балі, але ми дамо Вам поради, які використали самі і завдяки яким наш маршрут Москва-Гонконг-Куала Лумпур-Балі-Гонконг-Москва ( і автобуси до Москви і назад) вийшов майже вдвічі дешевше, ніж Київ-Балі-Київ.

 1) Перевіряйте ціни на вильоти з Москви. В 90% випадків ціна буде нижча, навіть з урахуванням автобусу Київ-Москва-Київ, який коштує близько 1000 грн в дві сторони ( ~ 35 Євро), ми особисто перевірили ціни на червень 2016 року, з Москви в 2 боки коштує близько 570 Євро, з Києва – 700. Також можна моніторити ціни з Європи ( близькі для нас Варшава чи Будапешт), але тут вже треба мати шенген, та і без акцій ціни приблизно такі ж, як з Києва. Хоча варто замітити, що акції  з Варшави є куди частіше, чим з Києва.

 2) Перевіряйте ціни на зв’язку Київ/Москва/інше місто – Куала Лумпур + Балі. Досвідчені мандрівники знають, що Куала Лумпур є базовим аеропортом для усіх азіатських лоукостів, в дві сторони маршрут КЛ-Балі-КЛ обійдеться близько 70 Євро. АЛЕ, дуже часто лоукостери AirAsia i MalindoAir влаштовують розпродажі і дані квитки можна піймати за 20 Євро в одну сторону!

Але навіть без знижок, наводимо приклад: Вище ми писали про Москва-Балі-Москва за 570 Євро,  а до прикладу Москва-КЛ-Москва коштує 460 Євро + КЛ-Балі-КЛ 70 Євро = 530 Євро що на 40 Євро дешевше, і при тому ми маємо змогу побачити столицю Малайзії, яка безвізова для нас. І, ще раз повторюємо, якщо буде акція до Куала Лумпуру чи на польоти між Куала Лумпуром і Балі, економія буде більш значима.

3) Аналогічно моніторимо ціни і до інших міст Азії.  Звісно, в більшості випадків, найкраще летіти транзитом через КЛ, але є й альтернативи, наприклад Сингапур. Авіа з Сингапуру на Балі в дві сторони трохи дорожче, чим з КЛ, але в сам Сингапур доволі часто є низькі ціни не тільки з Москви, а й з Європи + якщо у нас транзит в Сингапурі не більше 96 годин,  то віза непотрібна.  Ще одна хороша альтернатива – Бангкок, ціни на Балі в 2 сторони трохи вище 100 Євро, проте дуже часто є хороші пропозиції як  з Москви, так і з Києва  – від 250 Євро стартують ціни при таких пропозиціях. Аналогічно, можна  розглядати  і інші міста, ми розглянули лише ключові, проте не забуваємо  – якщо Вам треба в Балі, а Ви бачите хорошу акцію в, до прикладу, Гонконг, провіряємо ціну на Гонконк-Балі-Гонконг, цілком реально, що ціна буде хороша і у Вас буде змога побачити більше, ніж плануєте.

На цих “трьох основних китах” повинен базуватись Ваш пошук квитків на Балі, якщо Ви плануєте хоч трішечки зекономити. Для пошуку радимо скористатись скайсканером.


 

Їжа.

Перше, що нас цікавить про країну, куди ми купили квитки, після візових формальностей – харчування. Адже якщо можна економити на авіа і проживанні, то економити на їжі – тільки собі робити гірше. Тому краще заздалегідь дізнатись особливості місцевої кухні, ціни і знати – що варто з собою везти, а що ні.

Хоч і балійська кухня доволі одноманітна і 80% раціону типового жителя Балі складають рис і лапша, готують там це досить смачно. Скажемо більше – після повернення додому, ми замовили набір соєвих соусів і стараємось до кожної страви додавати “частинку балінезької кухні”

Балі – одне з тих місць, де готувати самому – це не економія, а бажання з’їсти щось звикле для себе, тому що навряд в якомусь з варунгів ( місцевий “ресторан”) Ви знайдете пюре, борщ і подібну їжу.  Рис, лапша, місцеві фрукти  в сезон ( банани, папайя, ананаси, драгон фрукт, зміїний фрукт, мангустан, саусеп), овочі  ( якщо не рахувати “екзотичні ” види для місцевих) коштують або копійки, або на рівні українських продуктів.

Ми вирішили не заморочуватись тут з їжею, і вдома харчувались лише фруктами ( надавали перевагу бананам і драгон фруктам , так як коштують вони тут копійки і смачні) , декілька разів запарювали лапшу ( аналог нашої мівіни, навіть ціна майже така ж, тільки на Балі вона набагато краща і більші порції) і двічі варили борщ ( з собою привезли “заготовку”, на місці купували лише картоплю, моркву і капусту з томатами, буряк не брали, так як там він коштує 3-5 баксів за кілограм).

А так, зазвичай харчувались або у варунгах, або вуличною їжею.

Варунг – традиційне індонезійське кафе, в якому можна знайти різноманітну  традиційну їжу.  Не лякяйтесь їх зовнішнього виду – більшість з них ніколи б не отримали дозвіл на відкриття в Україні, але на якість їжі це ніяк не впливало ( фото взято з dubrovskie.com).

1) Mie Goreng ( Mie – лапша). Жарена лапша. Середня ціна 0.75-1$. Порції великі, легко можна наїстись. Спочатку відварюють лапшу, потім її жарять разом з міксом соєвих і інших соусів та овочами. Смачно, рекомендуємо.

2) Nasi Goreng ( Nasi – рис).  Жарений рис. Середня ціна 0.75-1$. Порції великі, легко можна наїстись. Спочатку відварюють рис, потім його жарять разом з міксом соєвих і інших соусів та овочами. Смачно, рекомендуємо.

3) Soto Ayam.  Курячий суп. Середня ціна 1-1.3$. Порції теж великі, можна наїстись одним супом без гарніру. М’ясо на Балі готують жахливо, тому будь-яка страва, в якій було м’ясо нам не подобалась , цей суп теж. Радимо Вам сходити на місцевий ринок і подивитись в яких умовах продається м’ясо – бажання їсти-будь що м’ясне на Балі відразу ж пропаде у Вас.

4)  Cap Cay. Тушені овочі. Середня ціна 0.75-1$. Порції великі, тільки врахуйте, що одними овочами сильно не наїсися, смак хороший, гоструватий.

5) Bakso.  Суп з фрикадельками. Середня ціна 0.5-8$. Цей суп нам сподобався, і їли ми його мало не щодня, правда не у варунгах, а у “блукаючих продавців” ( про це нижче). Загалом – бульйон з фрикадельками, дещо іншими, ніж у нас та безліч різних додатків, переважно – лапша, жарений тофу і соуси, багато соусів.

6) Pisang Goreng.  Жарені банани. Ціну та розмір порцій не знаємо, так як ніколи не купували – нас пригощали, але має бути дешево.Хороша страва, яку можна їсти в будь-яку пору дня з чаєм чи кавою, хоч і звучить дивно – жарені банани, але насправді це як звичайні банани, тільки трішки м’якші і в клярі.

Часто ми купували їжу у “блукаючих продавців” – в людей, які на байках мали власну “пересувну кухню”.  Продають там все – від морозива до супів, від булочок до коктейлів.

Точного фото не знайшли, найшли щось подібне ( фото взяте з life-in-travels.ru )

Martabak. Пиріг з різними начинками. Середня ціна 0.5-8$. Порції хватає, щоб наїстись двом. При вас роблять пиріг і розрізняють на малі частинки. Асортимент начинок різний – з овочами, сиром, шоколадом і т.д – нам сподобались усі і зараз у нас найбільша ностальгія саме за мартабаком.

Про Bakso ми писали вище, а так купити у таких продавців можна практично все, виглядає дуже негігієнічно, але можете не переживати – за 17 днів з нами нічого не трапилось.

Дуже поширені фруктові коктейлі на Балі, ціни низькі ( в залежності від фрукта 0.5-1.1$), тільки майте на увазі, що в їхньому розумінні, коктейль – це мікс трішки фруктів і багато льоду з згущеним молоком.

Не забудьте скуштувати культовий фрукт – дуріан, його Ви не знайдете в Європі, а його смак – щось неймовірне.  Уявіть – Ви тримаєте в руках фрукт, формою і розміром майже як регбійний мяч, тільки весь в шипах, акуратно відкриваєте його і відчуваєте нестерпний запах цибулі, закриваєте ніс і пробуєте цей чудо-фрукт і відчуваєте смак, подібний до горіхово-полуничного крему з нотками банану. Отак-от. Спробуйте – не пожалієте.

Для любителів морепродуктів радимо те місце, яке нам порадили наші друзі та лонгстеєри – Sakanaya.

Знаходиться на ключовій дорозі острова – Sunset Road, ну дуже смачно і лояльні ціни, тільки єдиний мінус – або дуже малі порції, або нас обдурили, так як на малюнку був великий лососевий сет, а нам принесли всього лиш пару шматків. Надіємось, що це було просто неприємне непорозуміння, так як відгуки про цей заклад лише позитивні.

Наш висновок: Якщо Ви їдете на тиждень-два, то з собою немає сенсу брати продуктів, так як там вони дешеві, а ті, що є звиклими для нас але там дорогі.. Без них можна і прожити короткий проміжок часу. Якщо ж Ви летите на довший період часу/не можете без звиклих для організму продуктів, то радимо взяти гречку, хліб ( Вам смішно, а там хліб жахливий, краще їсти твердий український хліб чим “свіжий” штучний хліб), різні наші солодощі ( зефір, пташине молоко і т.д – радимо пригостити цим місцевих) , алкоголь ( там він дорогий і противний, не забуваємо про дозволені норми перевезення), ковбаси ( ми не везли, але безліч людей без проблем проносили їх – читаємо тематичні форуми і норми перевезення).


 

Транспорт.

Фото з babyblog.ru

Забудьте про будь-який громадський транспорт на Балі. Він тут їздить раз в ніколи. Ні, теоретично Вам може повезти  і Ви можете знайти автобус, який Вас довезе з Денпасара в Убуд, але:

 – На Балі 99% основних місць знаходяться за межею дію цього транспорту.

 – На пошуки такого автобусу у Вас піде більше часу, чим на саму поїздку між місцями.

Тому у Вас є три варіанти: оренда байка, оренда авто і таксі. Радимо перший варіант і пояснюємо чому:

Дороги на Балі дуже вузькі, тому затори – звикле явище. Стояти в заторі на авто можна  ну дуже довго, особливо в час пік. А байк же об’їде будь який затор. Так, в байк не поставиш дві величезні валізи, але ми ж з вами не “пакетники”, а самостійні мандрівники, нам і 20-40 літрового рюкзака на одного хватає.

Звісно, якщо Ви збираєтесь лише лежати на пляжі – Ваш вибір, можна взяти таксі з аеропорту в готель і назад, та раз вибратись в якийсь екскурсійний тур, як кажуть, “на вкус и цвет все фломастеры разные”, але якщо реально хочете пізнати Балі, то тут або оренда авто чи байка.

Таксі тут хоч і недороге ( до прикладу, адекватна ціна з аеропорту в район Чангу – 10$ за авто, оренда 6-місного авто з водієм на весь день близько 50$). Але врахуйте, що кожного дня хочеться з’їздити пару разів на пляж,  в супермаркет, на ринок і т.д – так і розоритись можна.

Ще на рахунок таксі – тут є Uber і інші подібні додатки, в яких набагато приємніші ціни, але місцева мафія люто борються з цими “демпінгістами”. Дійшло до того, що до/з аеропорту на убері чи іншому сервісі не доберешся – не впустять. По всьому острові висять таблички “No Uber! Stop only for Taxi”, а в деяких місцях просто б’ють уберівські авто…

Цін на оренду авто не знаємо, але оренда байка НА МІСЯЦЬ коштує в районі 50$. Якщо брати поденну оплату, то близько 3$ в день, тому якщо їдете на 16+ днів – вигідніше брати на місяць. Радимо знайти на Балі “свою людину”, як ми, яка допоможе Вам знайти байк по чесній ціні  і домовиться. Нам допомогли і ми навіть нічого не залишали як завдаток!

Порада #2. Якщо Ви пошкодите байк, краще самі завезіть його в сервісний центр – орендодавець загне космічну ціну за ремонт,  в рази вищу, чим самому завести в сервісний центр. І везіть не до місцевих “кулібінів”, а в авторизовані центри, вони там на кожному кроці.

Ціни на пальне: 1 літр 95-го близько 0.75$. На 100 кілометрів треба 3 літра, тобто всього лиш трішки більше 2 долларів на 100 км.

Ще варто врахувати, що в 90% місць, починаючи від пляжів і закінчуючи макдональдсами паркінг платний ( платний паркінг в макдональдсі , іміграційному центрі і на великих супермаркетах нас шокував). По суті, платний він усюди,  крім парковок магазинів IndiMarket i ще одної популярної мережі мінімаркетів ( там спокійно можна купувати будь-які продукти). А так ціна на парковку починалась від 0.08$ в різних супермаркетах до 0.3-0.5$ за парковку біля пляжу. Ми вирішили економити на цьому і паркувались за декілька метрів від паркінгів – під деревами, біля чужих домів і т.д.

Наш приклад: Кожного дня ми по декілька разів їздили куди-небудь ( магазин, варунг, пральня, пляж і т.д) – 1 літра було вдосталь. Тобто в середньому за двох в день всього лиш ~ 2.3$, що рівне приблизно одноразовому проїзду  одній людині десь в Німеччині чи Франції.

Від себе додамо – не бійтесь пробувати вчитись кататись на місці, це того варте – пейзажі, через які нам доводилось проїжджати були неймовірні. Звісно, ми “розплатились за навчання” обдертими ліктями і колінами ( впали перший раз), невеличким забоєм ноги і ремонтом за 15 $ ( впали другий раз), але це було того варте і тепер спокійно можемо орендувати байк де-небудь.

20160314_164430


Люди.

Ми зустрічали два типи людей: дуже хороших і  трішки поганих. На щастя, в відсотковому співвідношенні, перевага була на користі хороших – 75/25%. Насправді, “трішки погані” це ті, хто зіпсутий грішми і бачить туриста як ходячий банкомат і цікавий ти їм лише з фінансової точки зору. Біля будь-якої пам’ятки вас чекатимуть таксисти, які загнуть ціну  в декілька разів, постараються “розвести” на додаткові послуги чи гіда самі ж працівники храмів/музеїв/etc. Особливий приклад – Храм Пура Бесакіх, де, навіть при наявності КУПЛЕННОГО ВХІДНОГО КВИТКА, в 95% випадків не впустять  туриста в сам храм без “гіда”, якого можна замовити, звісно ж, у них.

Також ситуація з власного прикладу – поліція. Вони дуже люблять розводити туристів, які орендують байк. Зупиняють за будь-що, причина найдеться, основне зупинити.  І тут йде  в хід – Ви порушили таке-то правило, Ви можете заплатити гроші “в касу”, а можете дати мені набагато меншу суму і я Вас відпускаю. Нас зупинили за те, що заїхали за стоп-лінію перед світлофором ( хоча перед нами на червоне світло проїхало декілька індонезів і нічого). Потім ще й побачили, що “права ми забули вдома” ( а насправді їх і не було) і давай рахувати – або штраф близько 50$, або заплатити поліціянту 25$ і розходимось. Звісно, ми нічого не заплатили, почали говорити “no money”, в результаті нам погрожували що заберуть байк на штрафмайданчик ( ми лише кивали головою, ОК, це і так наш останній день на Балі) і навіть забрали ключі, але за 3 хвилини побачили, що з нас нічого не взяти і віддали ключі зі словами – “Вважайте, це було лише попередження”.

Головні правила – не перетинайте стоп-лінію, носіть шолом ( в першу чергу, заради безпеки), майте будь-які права, немає – “відфотошопте” собі ( навряд чи їх будуть перевіряти на валідність) і поради, які нам дали місцеві – у випадку зупинки включайте дурника “dont speak English” і не давайте на лапу більше 50 тисяч рупій (~ 4$).

Те ж ціни – часто в варунгах, ринках і т.д, для “білих” ціни набагато вищі, ніж для місцевих.

Інший мінус балійців – ставлення до навколишнього середовища. В голові не вкладається – як, маючи такий фантастично красивий острів, ЯК його можна так забруднювати? Сміття повсюди – пляжі, узбіччя, дороги…

І останній “мінус” – пофігізм. Балійцям плювати на все. Правила Дорожнього Руху? Ні, не чули. Пунктуальність – не розумію такого слова. Для балійців немає слова “завтра”. Якщо Ви домовились  про щось “на завтра”, це не значить, що так і буде. Просто запам’ятайте “золоте правило” – розслабтесь і забудьте все, що Ви знаєте про пунктуальність, працьовитість і т.д.

Джерело m-tsyganov.levejournal.com

Це щодо негативних сторін, які є в більшості людей, які працюють з туристами. Щодо позитивних:

 – Життєрадісність.  Такої кількості щирих усмішок ми ніколи ніде не бачили.

 – Щедрість. Місцеві жителі дуже щедрі, завжди хочуть чимось пригостити і пригощають.

 – Щирість. На відміну від інших, тут все роблять щиро – щиро допомагають тобі, щиро відповідають на будь-яке питання, щиро поділяться з тобою своїми історіями.

Показовим є те, що одного разу ми стояли в черзі за мартабаком і розговорились з старшою жінкою. Вона побачила, що у нас була певна проблема з оком ( око почервоніло і не сходило протягом 3 днів), сказала, що у неї є чудо-дерево, листя якого лікують цю проблему.  Ми поїхали до неї додому, де вона нарвала нам цього листя, яке в результаті і допомогло нам зразу ж після першого прийому і дала з собою цілий пакет фруктів, як ми не відмовлялись.

Ну і інший приклад – захостив нас Паша ( як ми натрапили на нього і т.д довга історія, в деталі не будемо вдаватись),  а по сусідству жила балійська сім’я, і добру половину часу ми проводили з ними. Перше, що ми чули, коли приходили – “Tee or Coffee?” “Are U hungry?”. Ми могли розраховувати на будь-яку допомогу – поламався байк? Їдемо на сервіс. Потрібно купити фруктів? Їдемо на ринок. Треба купити сувенірів? Їдемо в Денпасар. І так далі, коли нам була потрібна допомога ( чи навіть не була потрібна) – нам допомагали, без жодних корисливих цілей і натяків на це. Нагадуємо – цих людей ми бачили перший раз в житті ми навіть не були їх гостями.

Хоч і про негатив ми “настрочили” більше тексту, балійці дуже крутий позитивний щирий народ, дуже люблять гостей і допомагати їм, основне ігноруйте назойливих мух зі сфер туризму, які хочуть висосати ваші гроші і Ви побачити наскільки привітніший і приємніший цей народ, чим Вам здається.


Друга частина матеріалу ТУТ.


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнавайтесь усі новини:
Корисні посилання: