Автостопом по Європі.Як це було.

Ідея автостопу нас зацікавила в серпні 2013го і тоді ж була поставлена мета – зробити в 2014му подорож автостопом. З часом ця ідея потрохи забулась,поки не прийшов день Х – 24 червня 2014 року. Нами була спланована поїздка : Львів-Краків,з Кракова літаком на о.Мальорку,де ми 6 днів гріємось на сонечку,потім на 2 дні летимо у Мілан, з Мілана літаком у Варшаву і автобусом зразу ж до Львову. Але все змінилось за день до вильоту на Мальорку – нам прийшов лист на електронну скриньку,що у зв’язку з страйком авіадиспетчерів рейс Краків-Мальорка відмінений і запронували вибрати рейс взамін в найближчий тиждень. Зважаючи на те,що всі три квитки ми купили від 3х різних авіакомпаній,рейси Мальорка-Мілан і Мілан-Варшава неможливо було змінити,тому ми вирішили вибрати рейс до Парижу,а з Парижу автостопом добратись до Мілану.Ось так все кардинально змінилось – з пляжного відпочинку на автостоп по Європі.

 

В Краків ми приїхали вечором ,переночували і зранку вилетіли в Париж. Про Париж ми детально написали тут,тому перейдемо зразу до основної теми цього запису.

Проблема,яка хвилювала нас найбільше – з чого починати,де стояти нам спочатку. Подивившись на карту,ми побачили,що аеропорт Орлі знаходиться за межами міста і в потрібному нам напрямку. До речі,маршрут ми проклали такий Париж-Ліон-Женева-Мілан.

 

Приїхавши до Орлі,ми були розчаровані – трасою там і не пахло. Підійшовши до найближчого водія та спитавши як вийти нам потрібну нам трасу,він просто махнув рукою прямо і сказав – “5 кілометрів”. Близько години ми йшли прямо-прямо-прямо,по дорозі потрапили під сильну грозу і обмокли з ніг до голови,але свого таки добилися – вийшли до дороги,яка сполучалась з трассою. Зважаючи на відсутність досвіду,ми стали всього в 20 метрах від повороту,але це не завадило нам за 2 хвилини піймати машину. В нашій першій машині водієм була жіночка ,яка абсолютно не розуміла англійської і погодилась підкинути нас до найближчої заправки. На заправці ми почали підходити у водіїв і питатись у них чи не рухаються вони у напрямку до Ліону. Після безуспішних 10 хвилин на заправку під’їжджає ще одна машина,з якої виходить ще один автостопер,який,на диво,також рухався до Ліону.

На жаль,не пам’ятаємо його ім’я,але на питання де ти живеш він відповідав що його дім усюди,але народився він в Парижі 🙂  .Більше 10 000 км він проїхав автостопом по Європі,маючи завжди з собою розкладне крісло та заробляючи на життя у чижих містах показуючи різні пантоніми – дуже цікава людина.

 

Наступний автомобіль ми чекали близько 1,5 години,але нам дуже повезло – автомобіль їхав до самого Ліона і погодився взяти нас трьох. За кермом був американець зі своїм сином. Я хоч і взагалі не розбираюсь в автомобілях,але їх Volvo було просто неймовірне – надзвичайно зручні сидіння і при швидкості 160 км/год за декілька годин ми прибули до Ліону. По дорозі наш “водій ” пригостив усіх абрикосом та водою 🙂

 

Так як до Ліону ми приїхали ввечері,ми вирішили переночувати там і зранку їхати до Женеви. Шлях до “точки відправлення” шукали завдяки табличкам і порад від місцевих жителів і за 40 хвилин ми побачили величезну таблицю з назвою Женева та стрілкою до її напряму. Яке ж у нас було розчарування,коли  ми,йдучи по доріжці для пішоходів раптом побачили,що на одному місці ця доріжка закінчується,і на повороті починається траса до Женеви,яка загороджена від пішоходів. Побачивши,що немає що втрачати ми стали прямо на повороті і,о диво,менше чим за хвилину нас підібрали!

 

З водієм нам також повезло – він підкинув нас майже до самого Женевського озера,дав декілька порад та мав непоганий музичний смак. У Женеві ми пару годин покуняли на березі відомого озера,подивились на фантастичний 100метровий фонтан та , ставши звичайний для нас способом,вирушили,орієнтуючись на таблички до траси на Мілан,йти прийшлось понад годину і вийшли ми до заправки,яка знаходилась в 100 метрах від Швейцарсько-Французького кордону. Напевно,це було і причиною того,що наступну машину ми чекали близько 2-3 годин. А далі було так:

 

–          Милосердна жіночка погодилась перевезти нас через кордон і залишити нас на наступній зупинці.

–          Наступна зупинка – це був початок автобану і ,на наще щастя, пару десятків км нас погодився підкинути француз,який взагалі не розумів англійської мови.

–          Пару кілометрів по місцевій дорозі нас підкинули спочатку чоловік,а потім жінка.

 

І опинились ми ввечері на роздоріжжі Мілан-Шамоні. Потік автомобілів до Мілану був дуже слабим – 1-2 авто в хвилину,і це переважно далекобійники. Постоявши так,поки не почало заходити сонце ми вирішили вирушити до Шамоні,яке було в пару км від нас і там провести ніч. Ми ж не знали,що Шамоні – це курортне альпійське містечко,де знаходиться найвища точка Європи Монблан. Це спонтанне знайомство було одним з найкращим,що сталось з нами у цьому Євротурі. Вражаюча краса Альп,вражаюча інфраструктура – наші Карпати відпочивають…

 

Провівши доволі важку ніч і зарядившись зранку стаканом кави ми вернулись на нашу вчорашню “точку” Але все було без змін  – машин мало,ніхто навіть не реагує. І тут,знову ж таки через відсутність досвіду,ми подумали, що до Мілану є ще одна дорога ( *сміємось*)  ми вирушили назад по трасі і забрели в якийсь ліс. Нам дуже пощастило,що у лісі гуляла жіночка з собакою і коли ми почали розпитувати як потрапити на трасу до Мілана вона почала пояснювати як вийти до села,а потім на вокзал. Розчарувавшись і вирішивши скористатись її порадою і йти на потяг,як тут зупиняється автомобіль і водій говорить – “Сідайте,вас бачила моя дружина – я знаю класну точку для автостопу до Мілану”. Ця точка булла в пару км від тієї ,де ми стояли раніше,зразу перед туннелем,який одночасно був кордоном між Францією і Італією,залишивши нас там ми отримали в подарунок пачку смачнющого печива і почали стопити ,очікуючи останню машину перед нашою точкою прибуття. 90 хвилин нам було потрібно,щоб зупинилась жіночка,яка їхала з Кардиффу в Болонью і яка погодилась підкинути нас. Їхати по дорозі,яка пролягає біля Альп – сааме задоволення!

 

Приїхали ми не в Мілан,а в Новару,60 км від Мілану,а з нього на електричці до їхали до Мілану!

 

Ось таким був наш перший досвід автостопу по Європі  – близько 1000 км нам вдалось подолати та отримати масу позитивних емоцій!


Слідкуйте за нами в соціальних мережах та першими дізнавайтесь усі новини:
Корисні посилання: